Про річку
Вільшанка є правою притокою Дніпра. Вона бере початок поблизу села Пединівка, протікає через Звенигородський, Городищенський та Черкаський райони, протікає через 9 населених пунктів В історичних документах згадується з 1550 року.
Природа створила Вільшанку як нерестовище для риби із Дніпра. Нині наповнення рибою Вільшанки та її водоймищ — просто жалюгідне. Практично зник сазан, сом, в’юн, лящ, яз…
Колись у Вільшанці був природний рух води, особливо під час льодоходів, тому русло самоочищувалося. Сьогодні у Мошнах річка гине просто на очах: заростає водоростями, поступово перетворюється на болото.
Очищення річки розпочнеться у село Мліїв Городищенського району Черкаської області. Село розташоване на берегах річки Вільшанки за 10 км від районного центру – міста Городище та за 45 км від обласного центру — міста Черкаси. Тут жили і працювали відома родина українських меценатів Симиренків. Федір Симиренко – бізнесовий геній, що утримував першість серед цукровиробників Росії, адже 70% російського цукру виготовляли на заводах Симиренків.
Перший цільнозварний металевий пароплав виготовлений на заводі Симиренків з гордою назвою «Україна» був пущений саме Вільшанкою.
Василь Симиренко підніс українське меценацтво до небувалих висот – заводи стали праобразами соціальноорієнтованого капіталу. Чи не вперше в світі тут надавалось безкоштовне лікування працівників, навчання дітей у школі та технічному училищі, бібліотека, товари за пільговими цінами, харчування у заводській їдальні. Робітники-ветерани та інваліди отримували пенсії. Робіники зі сім’ями – безкоштовне житло.
Василь Симиренко віддавав десятину прибутків на підтримку української культури.
Платон Симиренко– займався садівництвом. Вивів відомий сорт яблук «ранета Симиренків».
Сьогодні у Млієві працює СТОВ «Симиренківське» (колишній колгосп імені Симиренка) – інститут садівництва.
Мліїв входить у туристичний маршрут «Золота підкова Черкас»
З Млієвом пов’язана визначна подія в культурному житті українського народу, як видання 1860 року «Кобзаря» Тараса Шевченка. Дружба пов’язувала поета з родиною Симиренків, яка виділила кошти на це видання. В 1840 — 1850-х роках Шевченко не раз гостював у Млієві. Тут бували і і інші громадські діячі та вчені — Микола Костомаров, Павло Чубинський, Михайло Драгоманов.